Міськрайонна газета

ЛЕБЕДИНЦІ ПАМ'ЯТАЮТЬ СВОЄ ГЕРОЇЧНЕ КОРІННЯ

З нагоди 310-ї річниці страти козаків на Лебединщині у Михайлівській ЗОШ І-ІІІ ступенів співробітники районного краєзнавчого музею на чолі з начальником відділу культури і туризму Лебединської районної державної адміністрації Ганною Богомаз провели виїзне засідання «круглого столу»

Мітингом з покладанням квітів та хвилиною мовчання біля пам’ятника загиблим мазепінцям розпочався цей захід.

У своєму виступі Ганна Богомаз зазначила, що історія повторюється, йде війна між Україною і Росією, знову втрати за незалежний вибір українців. На жаль, нікого і ніщо не можна повернути. Проте залишилась пам'ять. Пам'ять – це єдине,чим ми - нащадки можемо віддячити тим, хто пройшов і проходе крізь горнило війн, і тим, хто загинув у тому пеклі 310 років тому. Захід продовжився у школі, де вчитель історії Олександр Приходько та наукові співробітники музею розповіли про історію села Михайлівки. Переглянули підготовлений тематичний презентаційний відеоматеріал.

    Після Полтавської битви царські сатрапи вчинили нечуваний кривавий банкет, знищуючи всіх, хто воював на боці Івана Мазепи, допомагав чи просто співчував йому. А скільки було безневинних жертв, не злічити. У листопаді 1708 року військо О.Меншикова вщент знищило Батурин, де було замучено і страчено всіх жителів незалежно від віку й статі. Подібна до Батуринської трагедії була і розправа з мазепинцями у Лебединщині. У цей час тут знаходилася ставка Петра І. За його наказом князь Меншиков тут чинив слідство й суд над козаками і місцевими мешканцями, що підтримували гетьмана. Вони  загинули в страшних муках від найжорстокіших катувань.  Їх колесували, садовили на палі, четвертували. За неточним даним з 25 листопада по 26 грудня 1708 року тут було страчено біля 900 прибічників гетьмана. Але ці трагічні події замовчувалися упродовж трьох століть, лише з проголошенням самостійної  незалежної України про них стало відомо.

Прізвища козаків загиблих та похованих в Козацькій могилі встановлені дослідженнями, які розпочали наші лебединські краєзнавці, використані у книзі Володимира Недяка «Україна козацька держава»:

1.Єременко Яків

2.Іваненко Прокіп

3.Лютий Н.

4.Опоченок

5.Пархомов Григорій

6.Полугер Тимофій

7.Тросина Трохим  Васильович

Цікавим фактом є інформація дослідників, зосереджених на сусідньому з Лебедином селі Михайлівка. За іронією долі це село було засноване мазепиним колегою, а після 1687 р. конкурентом Михайлом Васильовичем, племінником гетьмана Самойловича, ув’язненим не без старань гетьмана.  

      Тут досить цікавим виявився момент радянських і після радянських реалій. У 50-ті рр. XIX ст., описуючи Михайлівку, Філарет Гумілевський зазначив: «В саду г.Иваненки, расположенном на горе над Пслом, поныне цел дуб, под которым сидел Петр І, корда решались судьбы России и Швеции при Карле» . Зазначмо ще раз про поширеність пам’яток даного типу, дерев під якими буцімто відпочивав Петро Перший і, де «вирішувалася доля» великих геополітичних просторів.   Через тридцять років після публікацій Філарета місцевий історик і діяч Олександр Селіванов, подорожуючи повз Михайлівку у 80-х рр. XIX ст., гостював у місцевих поміщиків Іваненків повторно зазначив, що у їх помісті зберігся дуб, під яким сидів ПетроІ під час подій 1708 року. 

    Даний момент не міг не звернути увагу радянських інтерпретаторів подій і хоча московський цар майже весь час перебував у Лебедині, і вся його кореспонденція позначена Лебедином. В документах читаємо, що «у селі Михайлівці стоять дуби, під якими у грудні 1708 р. містився командний пункт Петра І». Тобто ставка царя долала межі містечка Лебедина і прихоплювала ще і сусіднє поміщицьке село. Визнаймо цар наїздами бував у Михайлівці. У 1967 році встановлено поблизу дубової алеї в Михайлівці пам’ятний знак з написом: «Біля цих дубів в селі Михайлівці в грудні 1708 р. під час Північної війни проти шведських загарбників перебував Петро І». Однак у 90-ті роки владна історії змінилася і постало питання про увічнення лебединських жертв. Оскільки московський цар, за переказами перебував у Михайлівці, то вірогідно він мав там і вершити суд над мазепинцями, хоча слід зазначити, що про те немає письмових прямих згадок.

 Сьогодні ж, у добу відродження незалежної держави, зникає комуністичне трактування Лебединської трагедії та особи Івана Мазепи, як «зрадника» України. Відновлена могила. 14 серпня 1993 року освячена могила по вулиці Погранічній у м.Лебедин. У 2003 році, в День незалежності України, на козацькій могилі, на триметровому хресті вирізьблений меморіальний напис: «1708- (Тризуб) - 2003. Українським козакам, що полягли за волю України від нащадків».

Від підніжжя пагорба ведуть залізобетонні сходи. У 2013 році у с.Михайлівка встановлений пам’ятний знак мазепинцям - кам’яний хрест з викарбуваним написом: «Славним козакам, борцям  за волю України 1708-1709 років. Пам’ять про вас довічна…Від вдячних нащадків.»

Нині щороку, в День українського козацтва, 14 жовтня тут проходять мітинги,  священники проводять молебен.