Міськрайонна газета

20 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ

Під такою назвою 17 травня відбулось засідання «круглого столу» у районному краєзнавчому музеї з нагоди роковин Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років

Участь у ньому взяли: керівники району, історики - краєзнавці, дослідники тем голодоморів і репресій Борис Ткаченко і Віктор Лисянський, учні Гудимівського НВК, студенти Лебединського педагогічного училища ім.А.С.Макаренка разом із викладачем суспільних наук Сергієм Венгеровським. Вони зібралися, щоб згадати часи однієї з найбільших гуманітарних катастроф минулого, що закарбувалася у людській свідомості, як «Тридцять сьомий рік» або ж «Великий Терор», вшанувати пам'ять жертв масових політичних репресій.

37-й рік — це небачений обсяг організованих репресій, що охопили усі верстви суспільства, від вищого керівництва до далеких від політики представників наукової та художньої еліти, селян і робітників. Скорботні жнива 37-го - це більше 1 мільйона 700 тисяч осіб, ув’язнених у таборах ГУЛАГУ, це близько 700 тисяч невинних людей, приговорених «трійками» НКВС до страти за фальсифікованими звинуваченнями без суду і слідства.

З особливою жорстокістю кривава хвиля прокотилася Україною. Політичні репресії в Україні розпочалися із першої спроби встановлення радянської влади – з початку  1918-го року, а закінчилися у другій половині 1980-х років. За архівними матеріалами Служби Безпеки України, від 1927-го до 1990-го року в Україні заарештували понад мільйон осіб, 545 тисяч із них засудили, у тому числі щонайменше 140 тисяч розстріляли. Окрім того, від кінця 1920-х і до початку 1950-х років з України виселили 2 мільйони 880 тисяч розкуркулених селян і членів їх сімей.

Ці жахливі і вражаючі статистичні дані навела присутнім ведуча заходу – науковий співробітник музею Світлана Бражніченко. Інформація підкріплювалась демонстрацією документальних відеороликів.

Хвилиною мовчання учасники зустрічі вшанували пам'ять тих, хто постраждав під час репресій радянських часів.
Звертаючись до учнівської і студентської молоді, голова райдержадміністрації Віктор ХИМИЧ зазначив, що період репресій довго замовчувався колишньою комуністичною владою. Збереження пам'яті про невинні жертви нелюдського більшовицького режиму є нагадуванням і застереженням для майбутніх поколінь українців - немає нічого страшнішого від тоталітарного режиму. На важливості пам’яті минулого свого народу наголошував у своєму виступі голова районної ради Василь КАЛИТА, жорстокості, репресіям, злочинам проти людства не повинно бути місця у нашому житті.

Про окремі випадки трагічних сторінок історії Лебединщини, зокрема Михайлівської сільської ради, розповів присутнім історик Віктор Лисянський. Він навів приклади і, як докази, копії архівних документів про складні долі жителів краю, які були розстріляні або відбували покарання у зв’язку із сфальсифікованими обвинуваченнями. Закликав молодь берегти пам'ять, будувати гідне майбутнє.

Продовжив тему розмови історик Борис Ткаченко. Він розповів, як цей період переживала Лебединщина, наводячи конкретні факти – результати власних досліджень у напрямку релігійних віросповідань. Говорив, що під машину репресій потрапляли усі, незалежно від національності, професії чи роду діяльності, усі, хто хоч якесь відношення мав до церкви (навіть якщо просто носив натільний хрестик), місцеві кобзарі, каліки тощо.

Розповіді досвідчених істориків, перегляд документальних відеороликів не залишили байдужим жодного учасника «круглого столу».

Великий терор – масові політичні репресії 1937-1938 років – близько 60 мільйонів репресованих: «вороги народу», «куркулі», «співучасники», «соціально небезпечні», «шкідники», «шпигуни»….. Ні! Це забуттю не підлягає! Це - спільна історична пам'ять, як першооснова нашої національної єдності.