Міськрайонна газета

ЗНАЙШОВ ЧИ ВКРАВ?

У побуті часто вирує думка, що річ, яку людина «знайшла», можливо взяти і тобі за це нічого не буде

Слід відмітити, що «знахідки» можуть бути різними, і часто-густо за таку «знахідку» людина може нести кримінальну відповідальність. До прикладу, житель м. Лебедин у магазині побачив гаманець потерпілої і взяв його собі, у гаманцю знаходились грошові кошти у сумі до 1000 грн., банківські картки та пенсійне посвідчення. Проаналізувавши матеріли наявного кримінального провадження, слідчою, за погодженням із прокурором, чоловікові повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна та ч. 1 ст. 357 КК України - викрадення офіційного документа.

Чому у даному випадку дії особи були кваліфіковані за відповідними статтями Кримінального кодексу України, а на відповідні речі не поширювався правовий режим знахідки ?

Так, згідно усталеною судовою практикою, яка описана у відповідній постанові Верховного суду України, майно може вважатись знахідкою лише за умов, що воно вибуло з володіння власника; місцезнаходження цього майна власнику не відоме; між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав підстави власнику вважати майно остаточно втраченим; особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-який активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

У даному випадку, між залишенням власником гаманця із грошовими коштами та іншими офіційними документами пройшло не більше 5 хв., власниця майна повернулась та шукала свої речі майже відразу як випадково їх залишила, особа, яка підозрюється у викраденні речей та офіційних документів, могла знайти власницю (адже у гаманцю було її пенсійне посвідчення).

Тобто, особа, яка підозрюється у викраденні майна, не мала ні дійсного, ні гадано права на ті речі, які знайшла, для нього вказані речі були чужими та на них жодним чином не поширювався правовий режим знахідки, а майно фактично не вийшло із володіння власника.

Проаналізувавши вказані обставини та кримінально-правову характеристику норм Кримінального кодексу України, було прийнято рішення саме про наявність підстави для оголошення особі про підозру за ч. 1 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 357 КК України.

Принагідно слід зазначити, що в ході досудового розслідування між підозрюваним та потерпілою укладена угода про примирення та визначено остаточне покарання у вигляді 1020 грн. штрафу. Для розгляді відповідні документи спрямовано до суду.